Обряди і звичаї українців
Старовинні українські звичаї, обряди і повір'я актуальні і в наші дні. Вони передаються з уст в уста і становлять поетичну обстановку Україні, її народу, коштовність старовини, заповіданої від предків.
Весілля в Україну була справжньою урочистій драмою, що супроводжувалася музикою, співами, танцями, іграми, набуваючи характеру народного свята. Все починалося зі сватання, коли представники сімей молодого і молодої домовлялися про весілля. Традиційне сватання, особливо поширене з XIX ст., Відбувалося у формі переговорів послів молодого з батьками дівчини.
На весіллі неодмінно діяли так звані весільні чини, кожний з яких виконував свою певну обрядову роль. Розпоряджався весільним дійством дружко або староста (сват), йому допомагала сваха (свашки), яка розпоряджалася подарунками та проведенням інших традиційних весільних дій. До почту молодих входили й особи, які виконували якісь одномоментні функції: світилка, що стежила, щоб не згасли свічки при виконанні обряду посаду; хорунжий, що ходив із весільною корогв; солов'ї, які "продавали" придане нареченої; гудаки (музики) , які забезпечували музичне супроводження весілля; Кошельник - розпорядник обряду обдаровування; обряд пов'язування намітки (традиційний жіночий головний убір, який носили заміжні жінки) виконували приданками, закосяни, свашки; обряд випікання короваю - коровайниці, виготовлення вінків - венкоплетніци, перевезення посагу - візники ( кодаші). Всі інші учасники весілля мали спільну назву весільних гостей (сватів, сватьбових).
Важливою складовою весільної обрядовості є вінчання - церковне освячення шлюбу, введене церквою відповідно до указу Синоду 1843 р. Воно повинно було проводитися в один день з народною весіллям, але за традицією відбувалося переважно до посаду - центрального дійства в народній весільній обрядовості. Колись обряд розплітання коси і покриття голови молодої очіпком і наміткою здійснювався у домі молодої приданками та свекрухою, наприкінці ж XIX ст. - Як у домі молодої, так і в будинку молодого приданками, свекрухою, а іноді й самим молодим. Наречену садовили на діжу, брат або приданками розплітали їй косу і мастили волосся маслом або медом. Обряд посаду нерідко поєднувався з покриттям: свахи покривали голову нареченої білою наміткою - серпанку, зверху якої надягали весільний вінок.